Охорона праці та безпека життєдіяльності

Дослідження і дотримання безпеки та гігієни праці, є відносно недавнім явищем. Оскільки робітничі рухи, виникли у відповідь на стурбованість працівників, через вплив промислової революції, здоров’я робітників, почало розглядатися як питання пов’язане з працею.

Дослідження і дотримання безпеки та гігієни праці, є відносно недавнім явищем. Оскільки робітничі рухи, виникли у відповідь на стурбованість працівників, через вплив промислової революції, здоров’я робітників, почало розглядатися як питання пов’язане з працею.

Для прикладу, у Великій Британії, фабричні закони початку дев’ятнадцятого століття (з 1802 року), виникли через побоювання з приводу поганого здоров’я дітей, які працювали на бавовняних фабриках: Закон 1833 року, утворив спеціальну професійну інспекцію заводу. Початкові повноваження інспекції, полягали в обмеженні робочого часу в текстильній промисловості для дітей та молоді (започатковані для запобігання хронічній надмірній роботі, яка визначалася як провідна, що веде до погіршення здоров’я та нівечень, і непрямим чином, до великої кількості нещасних випадків). Проте, за наказом фабричної інспекції від 1844 року, додатковий акт, який передбачав подібні обмеження на час роботи жінок у текстильній промисловості, ввів вимогу щодо охорони машин (але тільки в текстильній галузі та лише в тих областях, до яких міг бути доступ жінок або дітей).

1840 року, Королівська комісія опублікувала власні висновки про стан справ працівників гірничодобувної промисловості, які документально підтвердили жахливо небезпечне становище, у якому вони повинні були працювати, та велику частоту нещасних випадків. Ця комісія спричинила громадське обурення, у підсумку якого, було прийнято Закон про копальні від 1842 року. Цей акт встановив інспекцію для кар’єрів і вугільних шахт, що призвело до багатьох переслідувань порушників, та підвищення рівня безпеки, а до 1850 року, інспектори вже мали змогу входити та перевіряти приміщення на свій розсуд.

Отто фон Бісмарк, 1883 року, вперше ввів Законодавство про соціальне страхування та 1884 року, перший Закон про відшкодування працівникам — єдиний такого роду, у західному світі. Подібні акти пізніше також, з’являються в інших країнах, частково у відповідь на робітничі хвилювання.

Щодо радянських часів, то 1936 року, 16-а партійна конференція ВКП (б), яка прийняла програму розвитку СРСР (Україна — одна з засновниць ООН, до 1991 року, на правах союзної держави, входила до складу Радянського Союзу) на багато років, у частині вдосконалення системи надання медичної допомоги населенню країни, у першому пункті постанови, присвяченого цій темі, прописала потребу вирішення завдання ліквідації професійних захворювань, а у другому — різкого зниження виробничого травматизму. І почалася «боротьба». Виробничий травматизм 1937 року відносно 1936 року, на більшості підприємств знизився на 43-55%. Дані про первинно поставлені діагнози «професійне захворювання» та «виробничий травматизм», стали таємними. Від п’ятирічки до п’ятирічки загальна кількість первинно поставлених діагнозів «професійне захворювання», скорочувалася на 23-25%.

Вперше за багато років, під час перебудови (1987 року) у СРСР, було оприлюднено дані про первинно поставлені діагнози «професійна хвороба» за 1985 рік. Вони виявилися досить приголомшливими — 12 700 випадків. Але цього-ж року, діагноз з профзахворювань у США, було поставлено більш ніж в 137 000 випадках. До того-ж окремі фірми (наприклад, Форд, Крайслер, тощо) були оштрафовані на багато мільйонів доларів за приховування окремих випадків професійних уражень. Таким чином, поставлене ВКП (б) завдання про «боротьбу» з професійними хворобами, було так би мовити, «вирішено».

Визначення або оцінка небезпеки, є важливим кроком у загальному аналізі ризиків та задля усунення небезпек. Саме там, якнайближче до джерела (розташування ризику), наскільки це можливо, виявляється, оцінюється та визначається / усувається, певна робоча небезпека. У міру того, як змінюються технології, ресурси, соціальні очікування чи нормативні вимоги, дослідження ризиків, все більше зосереджується на джерелі небезпеки. Таким чином, керування небезпеками, є динамічною програмою профілактики. Програми, засновані на досліді небезпек, також мають таку перевагу, що вони не називають або не передбачають наявність «прийнятних ризиків» на робочому місці. Програма на основі небезпеки, може не усунути всі ризики, але також, не приймає «задовільних», та все-таки ризикованих висновків. До того-ж, оскільки ті, хто виявляють небезпеки та досліджують ризики, зазвичай є керівниками, а ті, хто піддається ризикам, є іншою групою — працівниками, підхід, що ґрунтується на оцінці ризику, може подолати суперечку, притаманну підходу, основаному на порівнянні небезпек.

Інформація, яка повинна бути зібрана з джерел, мусить застосовуватися до окремого виду робіт, від якого можуть виникнути небезпеки. Як згадувалося раніше, прикладами цих джерел, є: співбесіда з людьми, які працювали у небезпечних умовах, опис та аналіз минулих небезпечних подій, а також офіційні звіти про роботу та виниклі при цьому ризики. З них, особисті співбесіди, можуть бути найбільш значущими для визначення: незареєстрованих практик, пригод, небезпек та інших відповідних даних. Після того, як інформація буде зібрана з переліку джерел, треба зберігати її у цифровому вигляді (для швидкого пошуку) та мати фізичний набір тих-же даних, щоби вони були більш доступними (наочними). Один новітній спосіб показати складну записану інформацію про небезпеки — історична картка визначення небезпек, яка перетворює дані про ризики, на простий у використанні, графічний формат.

Головні пункти, які має виконати підприємство, для відповідності законодавству України у сфері охорони праці:

Створити службу охорони праці. Розробити та затвердити на підприємстві положення, інструкції та інші акти з охорони праці. Організувати проведення інструктажів з питань охорони праці. Забезпечити навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Подбати про проведення медичних оглядів. Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, милом, молоком, солоною водою та інше. Провести атестацію робочих місць. Налагодити облік нещасних випадків.

28 квітня Міжнародна організація праці відзначає “Всесвітній день безпеки та здоров’я” для підвищення обізнаності про безпеку на робочому місці. Щорічно, з початком від 2003 року, він зосереджується на певній області та створює розголос, навколо визначеної теми.