.jpeg)
Сучасний рівень технічного прогресу неможливий без широкого впровадження електроустаткування, що у свою чергу викликає необхідність постійного вдосконалювання вимог до його безпечного обслуговування та застосування.
Заходи, що регламентують безпечне обслуговування та використання електроустаткування викладені в «Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів» і «Правилах техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів». Особлива увага керівників та відповідальних за електрогосподарства, повинна приділяти найсуворішому виконанню вимог зазначених Правил щодо утримування й експлуатації електричних мереж і станцій, включаючи розподільні пристрої, де за даними статистики найчастіше відбуваються нещасні випадки. Електронасиченість сучасного виробництва формує електричну небезпеку, джерелом якої можуть бути електричні мережі, електрифіковане устаткування та інструмент, обчислювальна та організаційна техніка, що працює на електриці.
Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на 127 – 380 В.
Правильне користування електроенергією вдома, в сухих приміщеннях з дерев’яними підлогами практично виключає випадки ураження електричним струмом. Однак через порушення правил користування електроприладами і апаратами, їх несвоєчасного ремонту і недбалого зберігання у побуті нерідко трапляються випадки електротравм.
Основною умовою безпечного користування електроенергією в побутових приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводки, електроприладів і апаратів, запобіжних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також шнурів, за допомогою яких вмикаються електроприлади, телевізори та інші споживачі. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, «жучками” може бути причиною нещасного випадку або пожежі.
Для уникнення пошкодження ізоляції проводів не дозволяється підвішувати їх на цвяхах чи інших предметах, перекручувати, закладати шнури за газові, водопровідні і опалювальні труби та батареї, вішати будь-що на провід, витягати за шнур штепсельну вилку з розетки, зафарбовувати і білити проводи і шнури.
У будинках, де електропроводка виконана захованим способом під штукатуркою, вбивання у довільних місцях стіни цвяхів і костилів, а також пробивання отворів і борозен можуть призвести до пошкодження захованої електропроводки і ураження електричним струмом.
Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати надзвичайно небезпечно ремонтувати або замінювати під напругою. Перед ремонтом треба викрутити пробку або відключити автомат. Цю роботу краще виконувати людині, знайомій з правилами ремонту.
При користуванні переносними світильниками, приладами, електроінструментом або електроприводом швейної машини небезпечно одночасно торкатися батарей опалення, водопровідних труб і інших заземлених металоконструкцій, тому що при ушкодженні ізоляції електроприладу через тіло людини пройде небезпечний для організму струм.
Особливу обережність слід проявляти у сирих приміщеннях, у приміщеннях з земляними, цегельними і бетонними підлогами, які є добрими провідниками струму (підвали, ванні кімнати тощо). В таких приміщеннях не допускається встановлювати вимикачі і розетки, користуватися різними електронагрівальними приладами, електробритвами, пральними машинами, переносними світильниками, а також стаціонарними світильниками без спеціальної арматури (скляного ковпака).
Поза приміщенням, на відкритому повітрі, де під ногами знаходиться земля, дотик людини до оголених або погано ізольованих частин електропроводки призводить до електротравм. При користуванні поза приміщенням переносним електроінструментом, насосом для поливу необхідно суворо дотримуватись вказівок інструкції заводу — виготовлювача для даного виробу.
Слід знати, що побутові електроприлади (чайники, праски, плитки і т.п.) і переносні світильники (торшери, настільні лампи) призначені лише для користування в приміщеннях, тому застосування їх на відкритому повітрі може стати причиною нещасного випадку.
Статистика свідчить, що біля третини всіх випадків електротравматизму серед населення коїться через зіткнення людей з обірваними чи такими, що провисли, дротами. Необхідно знати, що небезпечно не лише торкатися, але й підходити ближче 5-8 м до лежачого на землі обірваного дроту повітряної лінії електромережі.
Розрізняють два основних види ураження організму: електричні травми та електричні удари. Часто обидва види ураження супроводжують один одного.
Електричні травми — це чітко виражені місцеві порушення цілісності тканин організму, викликані впливом електричного струму або електричної дуги. Зазвичай це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, а іноді інших м’яких тканин, а також зв’язок і кісток.
Небезпека електричних травм і складність їх лікування обумовлюються характером і ступенем пошкодження тканин, а також реакцією організму на це пошкодження. Зазвичай травми виліковуються, і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Іноді (зазвичай при важких опіках) людина гине. У таких випадках безпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане струмом.
Характерні види електротравм — електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження.
Причинами смерті від електричного струму можуть бути: припинення роботи серця, припинення дихання або електричний шок.
Припинення серцевої діяльності є наслідком впливу струму на м’яз серця. Такий вплив може бути прямим, коли струм протікає безпосередньо в області серця, і рефлекторним, тобто через центральну нервову систему, коли шлях струму лежить поза цією областю. В обох випадках може відбутися зупинка серця або наступити його фібриляція, тобто хаотично швидкі і різночасові скорочення волокон (фібрил) серцевого м’яза, при яких серце перестає працювати як насос, в результаті чого в організмі припиняється кровообіг.
Тяжкість ураження електричним струмом залежить від цілого ряду чинників: значення сили струму, електричного опору тіла людини і тривалості протікання через нього струму, шляху струму, роду і частоти струму, індивідуальних властивостей людини і умов навколишнього середовища.
Сила струму є основним чинником, що обумовлює ту чи іншу ступінь ураження людини (шлях: рука-рука, рука-ноги).
При наявності на шкірі різних ушкоджень (потертостей, порізів, саден) різко зменшується її електричний опір в цих місцях.
Електричний опір організму людини падає при збільшенні струму і тривалості його проходження внаслідок посилення місцевого нагрівання шкіри, що призводить до розширення судин, а, отже, до посилення постачання цієї ділянки кров’ю і збільшенню виділення поту.
З підвищенням напруги, прикладеної до тіла людини, зменшується опір шкіри, а, отже, і повний опір тіла, яке наближається до свого найменшого значення 300-500 Ом. Це пояснюється пробоєм рогового шару шкіри, збільшенням струму, що проходить через неї, та іншими чинниками.
Опір тіла людини залежить від статі і віку людей: у жінок це опір менше, ніж у чоловіків, у дітей менше, ніж у дорослих, у молодих людей менше, ніж у літніх. Це пояснюється товщиною і ступенем огрубіння верхнього шару шкіри. Короткочасне (на декілька хвилин) зниження опору тіла людини (20-50%) викликають зовнішні, несподівано виниклі фізичні роздратування: больові (удари, уколи), світлові та звукові.
Шлях струму через тіло людини також має істотне значення. Найбільша небезпека виникає при безпосередньому проходженні струму через життєво важливі органи. Статистичні дані показують, що число травм з втратою свідомості при проходженні струму по шляху «права рука-ноги» складають 87%, по шляху «нога-нога» — 15%, Найбільш характерні ланцюги струму через людину: рука-ноги, рука-рука , рука-тулуб (відповідно 56,7; 12,2 і 9,8% травм). Але найбільш небезпечними вважаються ті ланцюги струму, при яких залучаються обидві руки — обидві ноги, ліва рука-ноги, рука-рука, голова-ноги.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки, щороку має навчатися прийомам звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця. Заняття проводить компетентний медичний персонал з відпрацюванням практичних дій на тренажерах. Відповідальність за організацію навчання несе керівник підприємства.
Підсумовуючи вище викладене можна зробити висновок: розвиток техніки змінює умови праці людини, але не робить їх безпечніше, навпаки — у процесі експлуатації нової техніки найчастіше виявляються невідомі раніше небезпечні фактори.
Сучасне виробництво немислиме без широкого застосування електроенергетики. Мабуть, немає такої професійної діяльності, де б не використовувався електричний струм.
Негативні для здоров’я людини наслідки, що виявляються в ході експлуатації технологічного обладнання, висунули в даний час забезпечення виробничої безпеки на виробництві в число найгостріших технічних і соціально-економічних проблем.
На жаль, повсюдне старіння виробничих фондів, старіння приміщень негативно позначається і на якості електропроводки. Пробої в електропроводці ведуть не тільки до ударів струмом, а й є однією з основних причин пожеж.