Працівники побилися. Коли це визнається нещасним випадком, пов`язаними з виробництвом?

ВС/КЦС:Нещасні випадки, пов`язані із завданням тілесних ушкоджень працівникові у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків, визнаються пов`язаними з виробництвом (ВС/КЦС, від 09.01.2020 р.).

Фабула судового акта: Працівник державного підприємства звернувся до суду з позовом до цього підприємства про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, про визнання незаконними актів про нещасний випадок на виробництві, не пов`язаний з виробництвом та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог він посилався на те, що під час виконання ним своїх трудових обов`язків охоронника, інший працівник вдарив його в обличчя, від цього удару він упав, вдарився та отримав гостру закриту черепно-мозкову травму та був госпіталізований, прооперований та знаходився на лікуванні. Вироком районного суду той працівник був визнаний винним у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду позов задовольнив, - визнав нещасний випадок, який стався з позивачем, таким, що пов`язаний з виробництвом; визнав незаконними та скасував акт № 1 форми НПВ про нещасний випадок на підприємстві та акт за формою Н-5 про проведення розслідування нещасного випадку; і, нарешті, -зобов`язав відповідача провести розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1.

За результатами розгляду справи ВС/КЦС сформувавправовий висновок наступного змісту.

Позивач, перебуваючи на робочому місці на території підприємства, за безпечність умов праці якого відповідає роботодавець, внаслідок небезпечного виробничого фактора, а саме агресивних дій іншого працівника, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, отримав тілесні ушкодження, а отже нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Постанова суду мотивована наступними приписами законодавства та судженнями.

Ст. 153 КЗпП визначає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з п. 5 ч. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно ст. 171 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабміном.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується КМУ за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, відповідно до п. 16 якого нещасні випадки, пов`язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов`язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).

В науці кримінального права до особистих мотивів злочину відносять помсту, сексуальні спонукання, ревнощі, боягузтво, жорстокість, кар`єризм, заздрість, жалість, співчуття, родинні та інші почуття, сором, захопленість певними предметами або будь-якою діяльністю.

Виникнення конфлікту на грунті претензій щодо неналежного виконання трудових обов`язків охоронником підприємства свідчить про відсутність підстав для застосування виключення, передбаченого пунктом 16 Порядку (щодо випадків, що сталися з особистих мотивів).